Маріуполь

лютий 2019
Читати все
 

Вирішили відвідати з чоловіком місто Маріуполь, що в Донецькій області. Всі знайомі, кому казали про наміри, в один голос заявляли: "Та що там дивитися, одні заводи і викиди, найзабрудненіше місто України і т.п.". 


Оскільки я пишу цю статтю, значить ми знайшли, що подивитися)

 

Коротко про саме місто: засноване ще в 16 ст. запорізькими козаками як вартовий пост від нападів кримських татар, що мав назву Домаха. Потім поступово пост розростався і перетворився у Кальміуську слободу. Практично з самого заснування місто відносилось до Російської імперії. І розвивалось воно приблизно так само і такими ж темпами, як інші міста в імперії. Повну історію можете почитати в інших джерелах. 


Також це місто в різні періоди називалось по-різному: Маріанополь, Павловськ, Жданов, Маріуполь. Були також видозмінені ймення: Маріюпіль, Мариупіль.

Цікавий факт: 21 травня 1779 року імператриця Катерина ІІ видала грамоту, відповідно до якої "переселенцям із Криму дарувались привілеї й свободи". Так частина прибулих греків оселилась в місті та довкола нього. Кожному зі своїх селищ греки давали назви тих населених пунктів Криму, звідки вони прийшли. Так виникли села Бахчисарай, Ялта, Урзуф, Сартана, Чердакли, Карань, Мангуш тощо.

Ось такі пункти ми виділили: 

1) До Маріуполя не ходять швидкісні електрички Інтерсіті, тому готуйтесь провести в дорозі немалий час. Ми з Дніпра їхали 9 годин.

2) Сподобався залізничний вокзал. Сучасний стиль, без пафосу і колон з капітелями. Є заїзд для візочків (в Дніпрі немає, хоча місто набагато більше Маріуполя).

Залізничний вокзал

3) Стара водонапірна вежа — архітектурний символ міста. Зараз це туристичний центр, простір для обговорення та спілкування, коворкінг, оглядовий майданчик з телескопом. Там декілька ярусів, сходами можна піднятися наверх і подивитися панораму міста в усі боки. Її висота 33 м. Також там можна придбати сувеніри.

Стара вододнапірна вежа

4) Поряд з вежею будується церква — Храм Покрови Божої матері. Він на завершальній стадії і скоро прикрасить своєю величчю Маріуполь. Храм видно здалеку. 

Храм Покрови Божої матері

5) Не можу сказати, що Маріуполь брудніший за Дніпро. Десь приблизно на одному рівні. В центрі все чисто і прибрано. Біля драматичного театру гарна доглянута територія з місцями для відпочинку, хорошими доріжками, різними архітектурними експонатами. 

Парк біля драматичного театру

6) Порадувало дерево з елементами візерунків вишивки кожного регіону. Знаходиться в цьому ж парку.

Дерево з візерунками вишивки

7) Далі вирішили йти до Міського саду — центрального парку культури і відпочинку Маріуполя. Парк не новий, заснований ще у 1863 році. Має багато пам'ятників полеглим воїнам, братських могил, алею з погруддями російських та радянських науковців, поетів та письменників. Цей парк нас привабив своїм оглядовим майданчиком

Вид з Міського саду

8) Загалом, сам Маріуполь дуже рельєфний, з крутими схилами. Були моменти, що ми хочемо потрапити на місцину начебто поряд, а вона виявлялась набагато вище або нижче відносно нас. Тому довелося обходити, бо сходи далі були. Ось ще один хороший оглядовий майданчик на алеї "Якір" (47.0830944, 37.5346). 

Оглядовий майданчик на алеї "Якір"

9) На цій же алеї, що веде до стадіону "Іллічівець", знаходиться пам'ятник морякам-десантникам — десантний бронекатер. Діти люблять лазити по ньому. 

Десантний бронекатер

10) В Маріуполі немає звичної нам набережної понад морем, бо там проходять залізничні колії. Є вузький пляж між коліями і морем, пірс. 

Залізничні колії понад морем
Пірс

11) Перед коліями є Приморський бульвар, на якому знаходиться готель "Чайка". 1050 грн за двохмісний номер з двоспальним ліжком, включеним сніданком (шведський стіл), балконом і видом на море. Також є бізнес-ланч за 75 грн. Все на висоті. Рекомендуємо.

Вид з балкону нашого готелю

12) Хочу виділити море. Воно хоч і не дзеркально чисте, але красить місто. Приємно відчути морське повітря навіть взимку. А захід сонця на морі — це щось неперевершене. 

Азовське море

13) В мене давно в списку відвідувань була мечеть Роксолани і Сулеймана. І ось дійшла черга до неї. Я не затята прихильниця мусульманства, але ця мечеть запала мені в душу. Одним словом — простота і вишуканість.

Нічого зайвого, все дуже гармонійно розташовано. Всі стіни в білому мармурі, альтанка, фонтани — все доповнює загальну картину і створює відчуття присутності тебе десь у 16 столітті.

Мечеть збудована у 2005 році, функціонуюча. В нас не вийшло зайти всередину, бо потрапили на вихідні дні (неділя і понеділок). Фонтани також відключені були, бо зима(

14) Щодо викидів шкідливих речовин в атмосферу, ми не побачили різниці з Дніпром. Так, можливо їх більше, але ми не ходили з мірильниками забруднень. Тому точно стверджувати не буду. Вночі зорі було видно, коли гуляли по місту. 

Висновок

Я вважаю, що недарма з'їздили в Маріуполь. Одна Мечеть Роксолани і Сулеймана чого варта.

Однозначно можна їхати, але все цікаве (на мій погляд) реально можна обійти за 1 день інтенсивної прогулянки. В нас на це все пішло 1,5 дні

Також тисніть на значок - підписуйтесь на наш інстаграм